19 березня 1895 року народився український поет, перекладач, літературознавець, мовознавець, громадський діяч, академік Академії наук України, один із «неокласиків» Максим Тадейович РИЛЬСЬКИЙ.
«Як парость виноградної лози, плекайте мову», — ці відомі рядки Максима Рильського ми читали у шкільній хрестоматії та вчили напам’ять. Проте Максим Рильський був не лише поетом, а й громадським діячем, екозахисником і шевченкознавцем.
Він — цікава постать у канві історії української літератури, його творчість особлива своєю багатогранністю.
У дитинстві він захоплювався теслярством та столярством, та найбільше любив читати.
Почав писати вірші в 7 років, перший вірш було надруковано, коли йому було лише 12 років, а перша юнацька збірка Максима Рильського «На білих островах» вийшла у 1910 р. коли йому було лише 15 років. До збірки входило 57 поезій.
Взірцями для Рильського були Шевченко, Міцкевич і Пушкін.
Все своє життя Рильський багато працював. Він лишив по собі 35 книжок поезій, 4 книжки ліро-епічних поем, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, над якими працював до останніх місяців життя, перекладаючи зі слов’янських та західноєвропейських літератур, творчий доробок письменника у цій царині налічує понад 50 книг.
Він не лише писав та перекладав вірші. Величезний за обсягом масив складають його літературознавчі, критичні та мовознавчі наукові праці.
Рильський-мовознавець досліджував проблеми граматики, діалектології, фразеології. Як публіцист-мистецтвознавець М. Т. Рильський залишив статті та спогади про композиторів.
Максим Тадейович очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.
Поетові двічі було присуджено премію в галузі літератури й мистецтва, та премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва.
У 1972 році була заснована щорічна премія ім. М.Рильського за найкращий художній переклад.
Матеріал підготувала: Наталія ГРИНЕВИЧ
Оформлення на сайті: Юлія ПОЛІЩУК.
